HomeБібліотекаКнигиЛюцерна. Способи вирощування: за і проти.

Люцерна. Способи вирощування: за і проти.

 

 

 

 

Досвідом вирощування люцерни поділився з нами Олександр Собченко, головний агроном  ТОВ «ім. Шевченка» Черкаської області.

 

 

 

 


Для  початку – дещо з історії.

Багато вчених, серед   яких Васильченко, Зиков, Синська, Тарковський, Bolton розходяться в своїх думках про введення люцерни в культуру і називають терміни від 2,5 до 6,5 тис. років тому. Разом з тим всі єдині в тому що походить вона  з Азії, Китаю, Тібету та Кавказу, де розповсюджені  дикі форми люцерни синьої. В Європі ж повсюди росте люцерна жовта. Синя люцерна а потім і її гібриди з жовтою з'явилися давно: з початку в античній Греції, куди вона потрапила з території  теперішнього  Ірану (тоді Мідії) під час постійних воїн з персами, тому греки  і називали  люцерну "мідійською травою".

Назва "люцерна"  в науковій літературі вперше зустрічається в книзі Далишампа  "Історія розвитку рослинництва" 1587 р., і приблизно в цей же час араби (маври) завезли  цю культуру до Іспанії під арабською назвою "альфальфа".

До України ( в Смілянський повіт )  люцерну з Франції завіз граф Бобринський на початку ХІХ сторіччя. Тут синя люцерна перезапилилася з місцевою жовтою і надалі розмножувалась як гібрид.  Існує легенда, що на початку своєї переможної ходи світом насіння люцерни  коштувало буквально на вагу золота і  ( якщо це правда ) не дарма. Про кормову цінність цієї рослини вже давно всім відомо, а ще люцерну здавна використовували в народній медицині.

Технологія вирощування  цієї незамінної в кормовиробництві  культури  відпрацьовувалася роками, і в результаті  ми отримали декілька  способів, що мають право на існування, і  сьогодні повсюди використовуються сільгоспвиробниками.

Перший - традиційний і найбільш розповсюджений – підпокривний , коли насіння люцерни висівають в одному масиві з іншою культурою, яку називають основною (переважно на нашій території з ячменем), при цьому зменшуючи норму висіву основної культури на 20 %.

Прийнято вважати, що покривна культура захищає люцерну від  впливу ряду шкодочинних факторів, а саме: бур'янів, шкідників, сонця та ін., які дуже дошкуляють їй у перші періоди розвитку.
Основною ж перевагою цього методу є все-таки економічний фактор: і отримали плантацію люцерни, і урожай основної культури зібрали, та ще й заготовили прекрасну солому, яку можна використати для годівлі ВРХ.
 
Але разом  з тим отримали ряд проблем:

  1. Виснажені в боротьбі за простір, вологу і поживні речовини рослини люцерни, яким після зкошування якось потрібно в літню спеку жити далі;
  2. Потоптане і заїжджене після збирання зерна і соломи поле;
  3. Густі, на місцях валків соломи, сходи  "падалиці" основної культури;
  4. При відносно вологому серпні  у вересні  сумнівний урожай люцерново-ячмінно-бур'янової маси з яким потрібно щось робити, бо поле на зимівлю залишати так не можна через ризик стрімкого розвитку колоній мишовидних гризунів  і труднощів, пов'язаних з ранньовесняними роботами по догляду за посівами.

 
Другий  спосіб, який останнім часом все частіше використовується господарствами з розвиненим молочним і м'ясним тваринництвом – ранньовесняний посів люцерни без покривної культури. При цьому маємо можливість більш  ефективно використати як потенціал кожної рослини зокрема  так і плантації в цілому.
 
В даному випадку отримуємо можливість, при сприятливих умовах, мати перший повноцінний укіс на сінаж вже в червні, а далі за потребою : або в липні ще один укіс на сінаж та в кінці серпня  укіс на сіно, або два укоси на сіно в ті ж терміни.
 
В цілому виглядає привабливо, але враховуючи особливості розвитку люцерни також є певні проблеми:  при ранньому посіві сходи з'являться не раніше 10, а то і 14 дня; за цей час посходять і бур'яни,  та біда в тому, що люцерна ще тижнів два або три розвиватиме кореневу систему і майбутню розетку, а бур'яни – стрімко ростимуть , витісняючи ще слабку культуру з життєвого простору, що загрожує повною загибеллю посіву, тому вимушено доведеться вносити гербіциди, що може негативно вплинути на якість сінажу, або проводити  так зване "сліпе" підкошування плантації, що призведе до травмування молодих рослин як робочими органами косарки, так і колесами трактора.
 
Крім того, в цей період  існує реальна небезпека від різних ентомофагів, особливо довгоносиків.    Третій спосіб  -  літній посів у липні, коли відразу після збирання ранніх зернових поле переорюють  чи обробляють іншим чином, готують грунт до посіву і, не втрачаючи часу, проводять посів в надії на сприятливі для отримання сходів погодні умови. Не погано, але  в цей період бур'яни ще здатні інтенсивно формувати  вегетативну масу, що загрожує тими ж неприємностями що і при  попередньому способі, в тому числі і від шкідників. І знову ж постає питання: що робити з незначним урожаєм наприкінці вересня (на сіно не висохне, а на сінаж мізерно мало)?

Тому, враховуючи свій досвід минулих років, було прийнято рішення випробувати ще один спосіб – озимий посів.

Площі для цього вибирати слід за рік. На вибраних полях висіваємо озиме тритікале на сінаж в чистому посіві або в суміші з озимою вікою.

Після збирання сінажу, на початку другої декади травня, проводимо лущіння на глибину  5-7 см. Через 2-3 тижні після цього – рихлення  на глибину 25 см. Надалі догляд за площами по типу напівпару, передпосівна культивація на глибину заробки насіння і в районі 15 серпня проводимо посів.
 
В чому бачимо перевагу:

  1. Отримуємо готовий сінаж із озимих  для годівлі вже в червні, тому можемо економити силос ;
  2. Звільнені  від рослинності в травні площі ще не втратили  вологу і в літній період , при правильному догляді, цілком реально , навіть при відсутності опадів (як минулого року за 8 місяців 2014 року аж 92 мм.),отримати сходи в третій декаді серпня;
  3. Поле чисте від бур'янів;
  4. Ентомофаги і фітофаги мало- або зовсім не активні;
  5. Рівна площа, добре оструктурований грунт;
  6. Продуктивність посівів  після  впровадження такого способу підвищується на 15% в порівнянні з минулими роками .

Проблема  лише одна: в таких умовах добре себе почувають зимуючі форми бур'янів, які характерні для озимих зернових в даній зоні вирощування, тому визначивши їх видовий склад все-таки доведеться провести  у другій декаді вересня  обробку посівів рекомендованими в таких випадках гербіцидами, але мало ймовірно що продукти розпаду чи залишки діючих речовин попадуть в сінаж, який збиратиметься в другій половині травня наступного року. 

P.S. Дана стаття не є частиною жодних наукових робіт, посібників, розробок чи досліджень і носить інформативний характер  у вигляді викладених в тексті своїх особистих думок і спостережень. 

Добрих Вам урожаїв на Ваших нивах!



З повагою О.В. Собченко, агроном ТОВ «ім. Шевченка», Чорнобаївський район, Черкаська область, с. Москаленки.

 

Кто онлайн

На сайті 75 гостей та відсутні користувачі

Наши контакти

+38 0532 65-65-67/0532 68-68-56

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

36008, Полтавська обл.,Полтавський р-н,

        с.Щербані,вул. Світла, 11